Інтерактивна вправа

ЗНАЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Життя кожної людини пов’язана з постійним пізнанням чогось нового і самовдосконаленням. З малих років ми вчимо букви і слова, а потім починаємо читати. Спочатку книжки-малятка, дитячі казки, а з часом і серйозні твори. У кожного є улюблений письменник чи жанр. Особисто я любитель фантастики. Виросла на книгах Хічкока і Жюль Верна. Але якщо брати глобально всі книги, прочитані мною, можу сміливо сказати – це моє формування мене, як особистості.
З книгами Тургенєва я поринула у світ романтики і любові. Солженіцин виховав у мені революційний дух. А “Війну і мир” просто зобов’язаний прочитати кожен. Читаючи книгу, причому будь-якого автора, потрапляєш в маленький унікальний світ, де все живе за іншими законами. Ти починаєш вбирати, як губка чужий досвід і розуміння життя.
Літературні образи можна зустріти і в справжньому житті.
Дуже часто ловиш себе на думці, що все це вже бачив.
Особливо важливо читати книги молодому поколінню. У сучасному ритмі багато хто забуває головні якості людини – любов, відданість, повагу …

Взагалі, література діє на людей різного віку. Вона розширює кругозір людини. Формує його духовний і естетичний смак. Дає можливість пізнати світ через призму письменника або поета, його світовідчуття. Вченими доведено, що література впливає на свідомість людей. Вона здатна поміняти життєву позицію і переглянути духовні цінності. Тому багато книги заборонені. Певні твори можуть негативно позначитися на житті людини.
Особливий вплив література надає на формування особистості дітей. Психіка дитини, як пластилін. Тому дуже важливо, щоб на ранніх етапах розвитку дитина отримувала позитивну і розвиваючу інформацію з книг.
На жаль, після закінчення школи та інших навчальних закладів, ми забуваємо про книжки. Ера інтернету і телебачення спустошує наш духовний світ. Ми живемо фактами і забуваємо про головне. Вихід один – читати більше книжок. Саме так, людина розвивалася з давніх часів. Література, важливий елемент формування моральності будь-якої людини!

ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, “смерть для його душі”.
Саме тому загарбники України, бажаючи зламати волелюбний дух українського народу, проводили політику переслідування нашої мови, особливо багато випробувань вона зазнала в ХІХ-ХХ століттях.
Як ви вже знаєте, люди в процесі суспільної діяльності мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозичати собі досвід інших членів колективу, давати поради й розпорядження і одержувати їх, інакше кажучи, люди завжди мають потребу в спілкуванні з іншими членами суспільства. Спілкування між людьми відбувається за допомогою мови.
Як нам відомо, немає жодного суспільства, яке б не знало мови, яке б не володіло цим найважливішим засобом людських зносин; нею постійно користуються люди в своїй трудовій діяльності, спрямованій на досягнення певної мети; без мови не може існувати будь-яке виробництво, не можуть розвиватися техніки, культура, наука, мистецтво; за допомогою мови, люди висловлюють свої думки і передають їх іншим людям; за допомогою мови людство зберігає й передає новим поколінням нагромаджений досвід.
Без мови взагалі не може існувати людське суспільство.
На певному етапі розвитку суспільства виникає письмо, яке поширює функціонування мови у часі та просторі. Мовою, закріпленою в знаках письма, користуються не лише тоді, коли вона висловлена, а й набагато пізніше, отже, функціонування такої мови не обмежено в часі. Писемна мова виконує роль засобу зносин з іншими членами колективу, які перебувають на будь-якому віддаленні від того, хто висловлю свої думки, а не лише з тими, хто бере безпосередню участь у розмові.
На основі писемної мови в процесі історичного розвитку суспільства виникає літературна мова. Зверніть увагу, що літературною називають унормовану мову.
Українська мова, як окрема почала формуватися у ХІV столітті, виділившись із східнослов’янської мовної спільності (давньоруської мови). Тому близькоспоріднені з українською мовою – це російська та білоруська.
Норми нової української літературної мови починають складатися ще з кінця ХVІІІ і першої половини ХІХ століття. Вони зароджуються насамперед у творах І.П. Котляревського, І.Ф. Квітки-Основ’яненка, Т.Г. Шевченка.
У світі існує дуже багато мов. Наприклад, ціла група слов’янських мов, що мають багато спільного, скільки вийшли з одного джерела (спільнослов’янської мовної єдності): польська, чеська, болгарська, сербська, хорватська, словенська тощо. Всім відомі також західноєвропейські мови: французька, німецька, англійська; скандинавські: шведська, датська, литовська. Всіх не перерахувати, бо в світі їх не одна сотня. І для кожного народу його мова є найважливішою, у ній втілюється погляд на світ, на самих себе.
Для кожної людини рідний дім – це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що земля наша – Україна.
Нині українська мова оживає в школах і дитячих садках, на телеекранах, на високому рівні державного спілкування. Плекали, пестили, допомагали жити їй усі ці складні часи, коли мова наша була на межі зникнення, охоронці слова – українські письменники-патріоти.